ІСТОРІЯ НАШОГО УНІВЕРСИТЕТУ пов’язана з Житомирською першою чоловічою гімназією, яка була відкрита 1 січня 1833 року. Тоді вона знаходилась у будівлі, яка належала Венцеславу Ганському, а після його смерті – його дружині Евеліні Ганській (відома тим, що пізніше одружилася з Оноре де Бальзаком). Згодом для гімназії звели окреме приміщення на вулиці Великій Бердичівській, де тепер розміщено центральний корпус університету.
На вулиці Старожандармській (нині Пушкінська) з 1877 року діяла прогімназія. На її базі 1897 року було відкрито другу чоловічу гімназію. Сьогодні це корпус природничого факультету.
Житомирська чоловіча гімназія перестала функціонувати в 1918 році. Саме у цій споруді 16 жовтня 1919 року відкрився педагогічний інститут – перший вищий навчальний заклад у Поліському краї. Спочатку інститут мав назву Волинського, а згодом – Житомирського педагогічного.
Першим ректором навчального закладу став активний громадський діяч, досвідчений працівник освіти, етнограф і краєзнавець Петро Абрамович.
Своїх перших випускників у 1922 році інститут направив на роботу в школи губернії. Серед них були О. Ф. Лаговська, О. Я. Теодорович, К. Д. Прищенко, С. В. Більський, а також М. В. Хомичевський (Борис Тен).
Із 1926 року інститут почав проводити міжвузівські та республіканські наукові конференції, симпозіуми. До дослідницької діяльності залучалися й студенти. За участю гуртківців видавався бюлетень «Погода по Європі, Україні та Житомирському окрузі».
У 30-ті роки на долю колективу Житомирського інституту випали складні випробування. Відбувалися переслідування, чистки та репресії серед викладачів і студентів.
У 1938 році інститут зазнав реорганізацію. Він остаточно набув статусу державного педагогічного університету з чотирирічним терміном навчання. Водночас при цьому до 1952 року працював дворічний учительський інститут, який готував фахівців для неповних середніх шкіл.
У роки Великої Вітчизняної війни можна було зустріти викладачів та студентів на багатьох фронтах, у партизанських загонах, підпільних організаціях. Приміщення інституту терміново переобладнали у військовий шпиталь, санітарами у якому були студенти.
Шістдесяті роки Житомирський педагогічний розпочав з перших спроб демократизації суспільного життя в Україні. Вищим його керівним органом була рада інституту, а з 1972 року – вчена рада.
Із січня 1958 року ректором інституту працював кандидат філологічних наук, доцент Іван Осляк, з грудня 1973 – кандидат педагогічних наук, доцент Петро Горностай, з жовтня 1986 року його очолив професор Іван Кучерук. З листопада 2002 року ректором Житомирського державного університету імені Івана Франка призначено Петра Сауха.
Нині наш університет зазнав значних змін. Він входить до десятки кращих університетів України. «Полісся», що об’єднує 20 навчальних закладів області та науково-виробничий комплекс ЖДУ-ВАТ «Електровимірювач».
За Міжнародним Академічним Рейтингом популярності та якості наш університет визнаний «Символом класичної освіти» та нагороджений срібною медаллю «Слава на вірність Вітчизні», є володарем Срібної стели та Диплома якості. Діяльність університету відзначено багатьма іншими нагородами.
За 90-річну діяльність університету сформувалася висока викладацька культура. А його випускники працюють в усіх куточках України, країн СНД та багатьох країнах далекого зарубіжжя.